Сьогодні відсутнє однакове і чітке тлумачення механізму виникнення і здійснення співавторства на фотографії, а також виникнення авторських прав у фотографів та осіб, які беруть участь у зйомках. У цій статті Партнер ТОВ «ЮКГ« Яремчук і Партнери» Олена Яремчук та юрист Наталія Безсмертна розкриють питання, пов'язані з виникненням авторських прав учасників процесу створення фотографії, зокрема осіб, які позують.
Розглянемо це на прикладі роботи модельних агентств. Шоу-бізнес, складовою частиною якого є і діяльність модельних агентств, вимагає великих витрат і вкладень. Тому, природно, що кожен з учасників таких відносин хоче мати юридичну гарантію законного використання і захисту своїх прав.
Згідно зі ст. 11 Закону України «Про авторське право та суміжні права» авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не потрібна реєстрація твору чи інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Автором твору, за відсутності доказів іншого, вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Це, так звана, презумпція авторства.
Виходячи з цього, в авторських правовідносинах необхідно чітко визначити їх суб'єктний склад. У коло суб'єктів правовідносин, пов'язаних зі створенням твору, у т.ч. і фотографії, Закон прямо відносить авторів та співавторів. Автором вважається фізична особа, яка створила своєю власною творчою працею твір. У свою чергу, співавторами визнаються особи, загальною творчою працею яких створено твір. Авторське право на такий твір належить усім співавторам, незалежно від того, є такий твір одним нерозривним цілим чи складається з частин, кожна з яких має самостійне значення. При чому, для виникнення авторських прав у конкретної особи або кількох осіб необхідна наявність творчого внеску у створений твір.
Автор або співавтори фотографії - це первинні суб'єкти авторських правовідносин, яким належить вся сукупність виключних особистих майнових і немайнових прав, наявність або відсутність яких у конкретної особи надає чи не надає їй права використання фотографії, насамперед, у комерційних цілях.
Розглянемо характер відносин кількох осіб в процесі створення фотографії, які породжують співавторство, яке завжди буде нероздільним, коли неможливо реально виділити конкретну частку внеску одного зі співавторів твору. Наявність авторських прав у фотографа як у безпосереднього творця фотографії, який зробив свій творчий вклад, є незаперечною. У свою чергу, для виникнення авторських прав особи, яка позує (інакше кажучи у моделі), необхідна наявність її творчого внеску у створення кінцевого результату твору. Виникає питання: а чи створює твір або вносить свій творчий внесок у його створення модель?
Почнемо з того, що модель (в основному!) тільки втілює задум іншої особи, за допомогою позування. При цьому, вона самостійно не породжує щось нове, унікальне й оригінальне, тобто в її діяльності відсутній критерій творчості. По суті, це технічна робота, у кінцевому підсумку якої, використовується вже наявний ідеальний продукт діяльності людського мозку. Об'єктом фотозйомки виступає людське тіло, можливо в поєднанні з предметами. Головне завдання моделі в такій ситуації - передати наявний задум іншої особи. Однак, на нашу думку, це не може служити підставою для виникнення у моделі авторських прав. Можна говорити виключно про суміжні авторські права, застосовуючи за аналогією норму про суміжні права виконавця. Однак, Законом такі права моделі як виконавця фотографічного твору не виділені, а положення чинного Цивільного кодексу передбачають лише одержання від особи, яка бере участь у зйомках, дозволи на показ фотознімків. На жаль, присутня недоробка в законодавстві, що породила так звану правову прогалину.
Ще на початку XX ст. російський вчений А. Пиленко писав: «... можна було б легко відрізнити діяльність скульптора, який створює статую з мармуру, від діяльності італійця, найнятого висікти цю статую з мармуру ... ».
Оплата результатів праці моделі в такій ситуації здійснюється не за творчу роботу, а за технічну, і може здійснюватися як в межах трудової, так і цивільно-правової угоди.
В іншій ситуації модель може бути визнана співавтором фотографії. Слід виходити з того, що співавторство завжди встановлюється за отриманим результатом, а не в процесі роботи. Згідно з положенням ст. 13 Закону відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. Найчастіше на практиці застосовується усна угода, у якій учасники визначають свої обов'язки в спільній творчій діяльності зі створення твору. Ця попередня угода не має юридичного значення при визначенні права авторства на той твір, що може бути створено. Право авторства визначає не вищезазначена угода, а факт творчої участі у створенні твору. Якщо модель внесла творчий вклад у створення твору, то в неї є всі підстави бути співавтором фотографії (наприклад, якщо модель самостійно вибрала собі поставу, поєднання свого тіла з предметами, брала участь у розробці концепції постановочної зйомки і т.д.).
Природно, що після створення готового твору співавторам необхідно юридично оформити угоду щодо подальшого його використання. Право опублікування та іншого використання твору в цілому буде належати всім його творцям. Проте в нероздільному співавторстві жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим співавторам в рішенні про опублікування, інше використання або зміну твору.
Тепер розглянемо ситуацію більш складну - модель перебуває в трудових відносинах з роботодавцем. Певну складність в таких відносинах становить те, що їх учасниками є три суб'єкти: фотограф, модель, яка позує, та агентство, з яким модель перебуває в трудових відносинах (роботодавець). У цьому випадку можлива поява службового твору.
Перший варіант. Для проведення зйомок укладається угода між фотографом і модельним агентством. Якщо фотограф як самостійний суб'єкт авторських правовідносин укладає договір з агентством про те, що останнє надає йому фотомоделей для зйомок, де вони будуть брати участь виключно в ролі статистів, то виключні авторські права на фотографії будуть належати тільки йому. Агентство, у свою чергу, може претендувати на отримання винагороди тільки за надану послугу.
Другий варіант. Якщо передбачається, що моделі візьмуть творчу участь у створенні фотографій, то необхідно при укладенні угоди між фотографом та агентством, прописати пункт про те, що моделі зроблять творчий внесок у створення фотографії, а частина майнових авторських прав на створені за їхньою участю в порядку виконання службових обов'язків фотографії будуть належати агентству як роботодавцю. У цьому випадку для запобігання конфліктів доцільно укладати між фотографом та агентством угоду про порядок використання майнових прав на створені фотографії.
Якщо кожна зі сторін бажає мати виключні майнові авторські права одноосібно, то передавати їх доцільно за авторським договором. При чому існує нюанс: сторонами в угоді можуть бути тільки фотограф і агентство. Останнє, у свою чергу, зобов'язане укласти з особою, з якою перебуває у трудових відносинах (тобто моделлю), угоду про виплату авторської винагороди за створення і використання службового твору згідно зі ст. 16 Закону.
Досі дискусійним є питання про можливе співавторство на фотографію декількох учасників процесу. Як вважає Л. Тимофєєнко: «Фотографічний твір може бути складним синтетичним продуктом, у створення якого вкладені зусилля багатьох осіб. До них відносяться: сценарист, який створив сюжет кадру, опис фону костюма, постаті тощо; режисер-постановник кадру (розміщення персонажів, предметів, інтер'єру і т.д.); фотомоделі (створення задуманих сценаристом образів): освітлювачі, костюмери, гримери та інші особи, які впливають на кінцевий творчий продукт».
Так, дійсно, фотографія може бути складним продуктом, але тут також необхідно чітко визначити суб'єктний склад правовідносин, пов'язаних з її створенням.
Автора сценарію і режисера-постановника, генеруючих створюваний образ, який фіксується згодом фотографом, можна визнавати співавторами фотографічного твору. Але освітлювачів, костюмерів та інших осіб, які надають виключно технічну допомогу, у тому числі й організаційну, без власного творчого внеску у створення твору як кінцевого продукту, визнавати як таких не доводиться в силу ряду причин.
По-перше, вони не створюють нічого нового, а тільки втілюють в дійсність задум інших людей, механічно сприяючи появі твору.
По-друге, їх інтелектуальні зусилля спрямовані на досягнення технічного результату, на максимально точне і повне виконання поставленого перед ними завдання із забезпечення процесу фотозйомки, тобто зосереджені на технічній частині дій.
Тому, для можливого віднесення конкретних осіб до співавторів фотографічного твору можна застосовувати за аналогією ст. 17 Закону: «Авторське право на аудіовізуальний твір», що містить перелік осіб, які є авторами аудіовізуального твору:
Режисер-постановник;
Автор сценарію і (або) текстів, діалогів;
Автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього;
Художник-постановник;
Оператор-постановник.
Одна і та ж фізична особа може суміщати дві або більше наведених вище авторських функцій.
Отже, законодавець наводить коло осіб, які вносять творчий внесок у створення твору і які можуть визнаватися співавторами завдяки своєму творчому внеску в досягнення спільної мети - створення твору.
Застосувавши аналогію закону, можна зробити висновок про коло осіб, які претендують на роль співавторів фотографічного твору, у яких виникають виключні авторські права. У даному випадку, такими можуть бути фотограф та автор сценарію.
У той же час, В. Усков вважає, що особа, зображена на фотографії, є виконавцем певної ролі. При цьому рівень художнього виконання цієї ролі не має жодного юридичного значення, адже кожне зображене обличчя втілює певний образ більш-менш професійно. Це означає, що у зображеної особи виникають суміжні права, їх також як і авторські майнові права необхідно отримувати за окремою угодою.
Погодитися з цією позицією можливо. Виходячи з положень українського законодавства виникнення суміжних прав, на нашу думку, в такій ситуації відбувається. Як зазначалося на початку цієї статті, є деякі нормативні недоробки.
По-перше, суміжні права є вторинними по відношенню до первинних авторських, отже, використовувати твір, у тому числі і способом виконання, можливо тільки на основі угоди з автором твору. Відсутність такої угоди не надає юридичних підстав для виконання твору та виникнення суміжних прав.
По-друге, як було зазначено вище, об'єктом авторського права в цій ситуації є фотографія, тобто фотографію, зафіксовану на матеріальному носії, неможливо виконати як об'єкт авторського права. Закон містить поняття «виконавець», тобто особа, у якої виникають суміжні права в результаті факту виконання твору: це актор (театру, кіно і т.д.), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, яка співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми і т.п.
На проблему можна подивитися і з іншої сторони. Задум фотографа чи іншої особи може бути об'єктивно виражений у вигляді опису постави моделі, зафіксованого на матеріальному носії. У цій ситуації записаний текст стає самостійним об'єктом авторського права - літературним твором – і може бути публічно виконаний будь-якими особами. У цьому випадку буде мати місце звичайне виконання літературного твору із виникненням у його виконавця суміжних прав. Фотографія ж допомагає зафіксувати будь-який момент будь-якого виконання, а її автором завжди буде її творець — фотограф.
У такій ситуації необхідно відрізняти публічне позування моделі - показ (наприклад, показ мод) і позування моделі спеціально для створення фотографії. У першому випадку здійснюється дія, що робить існуючий твір доступним для публіки чи взагалі без такої мети, а в другому - твір тільки створюється (тобто створення фотографії), і показ публіці не може бути здійснений у зв'язку з відсутністю такого. Різні цілі, які досягаються за допомогою позування, надають собою юридичні підстави для встановлення такого розподілу: створення об'єкта авторського права — фотографії, - від дій, спрямованих на те, щоб зробити твір доступним для публіки, і безпосередньо не спрямованих на створення фотографії. Здійснені в такій ситуації фотознімки постають одним з можливих способів фіксації об'єктів та предметів зовнішнього світу.
Виходячи з вищевикладеного, модель все ж таки може бути співавтором фотографічного твору. Наявність у неї авторських прав залежить від характеру участі й наявності творчого внеску в створюваний об'єкт авторського права.
До моменту внесення змін до чинного законодавства, можна говорити про те, що у моделей, які беруть участь в процесі створення фотографії, не виникають суміжні права, як права на оригінальність і манеру виконання об'єктів авторського права.
Таким чином, при кваліфікації об'єктів авторського права як таких, і суб'єктів, що беруть участь у їх створенні, у ролі авторів чи співавторів, завжди слід відштовхуватися від того, що основним критерієм, необхідним для надання об'єкту правової охорони авторським правом, є критерій творчості, як щось оригінальне, неповторне та унікальне. Технічне сприяння ніколи не слугувало підставою виникнення авторських прав.
Джерела:
1.Закон України від 11 липня 2001 «Про авторське право та суміжні права» / / Офіційний вісник України. - 2001. - 32. - С. 1450.
2.Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (Паризький акт від 24 липня 1971 p.).
3.Серебровський В. Питання радянського авторського права. - М., 1956. в кн. Цивільне право: Учеб. Ч. Ill / Под ред. А. П. Сергєєва, Ю. К. Толстого. - М., 1998. - С. 52.
4.Ситцевий В. Авторське право на фотографії / / Інтелектуальна власність. - 2000. - № 6-7.
5.Пиленко А.А. Право Винахідник. - М., 2001. - С. 115.
6.Тимофієнко Л. Правова охорона фотографічних творів / / Інтелектуальна власність. - 2002. - № 6.
7.Усков В. Світлина очима юриста / / Закон і реклама. - С. 89-91.
Партнер ТОВ «ЮКГ« Яремчук і Партнери» Олена Яремчук
Юрист ТОВ «ЮКГ« Яремчук і Партнери» Наталія Безсмертна
Джерело
Комментариев нет:
Отправить комментарий